твердіти
ТВЕРДІ́ТИ, і́є, недок. Ставати твердим (у 2, 4 знач.); міцніти; тужавіти.
Камеді виділяються з дерева у вигляді густої клейкої рідини, що швидко твердіє на повітрі (Стол.-буд. справа, 1957, 31);
Найвигідніше починати збирання [кукурудзи] тоді, коли зерно щойно минуло воскову стиглість і почало твердіти (Рад. Укр., 3.VІІ 1961, 3).
Словник української мови (СУМ-11)