твориво
ТВО́РИВО, а, с., заст.
Твір (у 1 знач.); матеріал для творіння.
[Антей:] Та хто ж тобі натхне вогонь живий, коли з творця ти творивом зробився? (Леся Українка);
Навіть і сонце, з небесних шпилів обливаючи світлом Твориво скрізь світове і ріллю огріваючи жаром, – Вниз нахиляє і сонце пожежу свою променисту (М. Зеров);
* Образно. Щось таке, як душевна нудота – легке й неприємне чуття розлагодженості всередині, як ніби в трибки душі потрапило стороннє твориво, чіплялось зубців і гальмувало їх направний ритм (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)