тезко

ТЕЗКО́, а́, ч.

Той, хто має з ким-небудь однакове ім'я.

[Храпко (пише):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Храпко:] Тезко мойому (Панас Мирний);

Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (І. Франко);

– Ми з вами вже стільки часу розмовляємо, а як вас звуть, я ще й досі не знаю. – Я тезко вашому батькові, Сергій Петрович (В. Собко);

Вони часто в нього зупинялися, приїжджаючи ло Києва, і кожного разу при зустрічі господар прохав свого тезка привезти малих показати їм місто (М. Олійник).

Значення в інших словниках

1. тезко — тезко́ іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири тезка́  Орфографічний словник української мови
2. тезко — -а, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тезко — Тезко́, -ка́, -ко́ві; те́зки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. тезко — ТЕЗКО́, а́, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім’я. [Xрапко (пише):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Xрапко:] Тезко мойому (Мирний, V, 1955, 128); Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. тезко — Тезко, -ка м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку. Грин. III. 660.  Словник української мови Грінченка