тезко

ТЕЗКО́, а́, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім’я.

[Xрапко (пише):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Xрапко:] Тезко мойому (Мирний, V, 1955, 128);

Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (Фр., II, 1950, 85);

— Ми з вами вже стільки часу розмовляємо, а як вас звуть, я ще й досі не знаю. — Я тезко вашому батькові, Сергій Петрович (Собко, Справа.., 1959, 199).

Значення в інших словниках

1. тезко — тезко́ іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири тезка́  Орфографічний словник української мови
2. тезко — ТЕЗКО́, а́, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім'я. [Храпко (пише):] А батька як звати? [Перепадя:] Трохим. [Храпко:] Тезко мойому (Панас Мирний); Було в нашім селі кілька багатих шляхтичів, ще й тезки Довбанюкові (І.  Словник української мови у 20 томах
3. тезко — -а, ч. Той, хто має з ким-небудь однакове ім'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тезко — Тезко́, -ка́, -ко́ві; те́зки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тезко — Тезко, -ка м. Тезка. Ой тезку мій, тезку, лізь ти на березку. Грин. III. 660.  Словник української мови Грінченка