телепень
ТЕ́ЛЕПЕНЬ, пня, ч., розм.
1. перев. лайл. Нерозумна, вайлувата людина; дурень, недотепа, вайло, тюхтій.
Мовчій був незграбний сільський телепень (Л. Смілянський);
Вчорашній солдатик, миршавий телепень з двома прищиками на щоці, не оцінив її жіночої одчайдушності (Г. Колісник);
Підвівся я і хотів сказати на весь голос: “Люди добрі, оця дівчина мене ума-розуму вчила, а я, старий телепень, ще й носом крутив!” (С. Журахович);
* У порівн. Гляне [Уляна] на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко).
2. рідко. Серце дзвона.
Словник української мови (СУМ-20)