телефоніст

ТЕЛЕФОНІ́СТ, а, ч.

1. Працівник телефонної станції; особа, що обслуговує телефонний апарат (апарати).

Сосюра Яків! Ти в ті дні зробив мене телефоністом в дванадцять років. Треба їсти, а значить – і робить мені (В. Сосюра).

2. Військовий зв'язківець, що встановлює телефонний зв'язок і лагодить телефонну лінію.

Поки встановили гармати, телефоністи провели лінію до спостережного пункту на передовій (А. Головко);

// Зв'язківець, що сидить біля апарата й здійснює зв'язок між окремими пунктами, військовими підрозділами тощо.

Телефоніст у землянці припав до трубки, затуливши друге вухо, щоб чути, що передає Брянський з НП (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. телефоніст — телефоні́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. телефоніст — -а, ч. 1》 Працівник телефонної станції; особа, що обслуговує телефонний апарат (апарати). 2》 Військовий зв'язківець, що встановлює телефонний зв'язок і лагодить телефонну лінію. || Зв'язківець, що сидить біля апарата і здійснює зв'язок між окремими пунктами, військовими підрозділами тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. телефоніст — Телефоні́ст, -та; -ні́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. телефоніст — ТЕЛЕФОНІ́СТ, а, ч. 1. Працівник телефонної станції; особа, що обслуговує телефонний апарат (апарати). Сосюра Яків! Ти в ті дні зробив мене телефоністом в дванадцять років. Треба їсти, а значить — і робить мені (Сос., II, 1958, 364).  Словник української мови в 11 томах