телефоністка

ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж.

Жін. до телефоні́ст.

Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної станції (М. Хвильовий);

Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (В. Кучер);

Дзвінок. Гучний, настирливий. Сама телефоністка дзвонить. Міжміська або начальство на телефоні (В. Дрозд);

Сидорчук скоса зиркнув на телефоністку, яка клопоталася в кутку біля апаратів (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. телефоністка — телефоні́стка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. телефоністка — [теилеифоун’істка] -сткие, д. і м. -н'іс'ц'і, р. мн. -сток  Орфоепічний словник української мови
3. телефоністка — -и. Жін. до телефоніст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. телефоністка — Телефоні́стка, -тки, -тці; -ні́стки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. телефоністка — ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (Кучер, Трудна любов, 1960, 134); Сидорчук скоса зиркнув на телефоністку, яка клопоталася в кутку біля апаратів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158).  Словник української мови в 11 томах