телефоністка

телефоні́стка

[те^иле^ифо^ун’істка]

-стки^е, д. і м. -н'іс'ц'і, р. мн. -сток

Значення в інших словниках

1. телефоністка — телефоні́стка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. телефоністка — ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної станції (М. Хвильовий); Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (В. Кучер); Дзвінок. Гучний, настирливий. Сама телефоністка дзвонить.  Словник української мови у 20 томах
3. телефоністка — -и. Жін. до телефоніст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. телефоністка — Телефоні́стка, -тки, -тці; -ні́стки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. телефоністка — ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (Кучер, Трудна любов, 1960, 134); Сидорчук скоса зиркнув на телефоністку, яка клопоталася в кутку біля апаратів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158).  Словник української мови в 11 томах