телефоністка —
[теилеифоун’істка] -сткие, д. і м. -н'іс'ц'і, р. мн. -сток
Орфоепічний словник української мови
телефоністка —
ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Вона була тихесенька собі телефоністка з волосної станції (М. Хвильовий); Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (В. Кучер); Дзвінок. Гучний, настирливий. Сама телефоністка дзвонить.
Словник української мови у 20 томах
телефоністка —
-и. Жін. до телефоніст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
телефоністка —
ТЕЛЕФОНІ́СТКА, и, ж. Жін. до телефоні́ст. Соломія працювала телефоністкою на новоселицькій пошті (Кучер, Трудна любов, 1960, 134); Сидорчук скоса зиркнув на телефоністку, яка клопоталася в кутку біля апаратів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 158).
Словник української мови в 11 томах