теліпатися
ТЕЛІПА́ТИСЯ, ТІЛІПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Колихатися, хилитатися, метлятися (про висячі, гнучкі й т. ін. предмети).
На йому був .. мундир .. Мідні гудзики блищали на сонці, а на грудях теліпалось дві медалі (І. Нечуй-Левицький);
При боці в нього теліпався в піхві тяжкий бойовий меч (І. Франко);
Всі вони послухали одну її, маленьку, майже непомітну Яринку Коваль, у якої .. дві косички ще дитячі теліпаються (В. Кучер);
// Вільно звисаючи, погойдуватися від руху (про одяг).
Тією стежкою йшов .. не так старий, як знесилений дід .. Чорна тенетка, де-не-де полатана, де-не-де у розпірках, теліпалася, ніде не прилягаючи до схудлого тіла (Л. Яновська);
// розм. Хитатися, коливатися.
Майже ніколи не тверезий Василь сидів на фірі й, як дзвін, теліпався на всі сторони (О. Кобилянська).
2. розм. Іти кудись повільно або довго, з труднощами.
– Піти б до Петра та до Якима, – подумав він. – Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись... (Панас Мирний);
– Ступай вищою дорогою. Там менше собак і ближче. Нема чого селом теліпатися, щоб кожне тебе бачило (І. Микитенко);
Доросле то ще так-сяк теліпається, а молоде зовсім припало до землі (В. Винниченко);
// Іти повільно за кимсь.
Словник української мови (СУМ-20)