теліпати
ТЕЛІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. що і без прям. дод. Часто махати, хитати то в один бік, то в другий.
А наступного дня дивлюсь – бреде він із школи сердитий, .. теліпає сумкою з книжками (О. Донченко);
Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям (С. Чорнобривець);
Рибалко не міг утекти – виконував свою місію до краю: теліпав валізу й лантух і теліпався сам (І. Багряний).
2. кого, що, рідко. Те саме, що трясти́ 1.
Обома руками він .. теліпав свойого помічника, як грушу (І. Франко);
// також ким, безос.
[Баба Олена:] До самого .. ранку теліпало мною від страху (Я. Галан).
◇ (1) Теліпа́ти (теле́нькати) / зателіпа́ти язико́м, зневажл. – вести беззмістовні, пусті розмови.
Марко говорив і говорив.., а Тимко мовчав тому, що треба було робити діло, а не теліпати язиком (Григорій Тютюнник);
Ти не теленькай поки що язиком, бо я його обценьками висмикну (М. Чабанівський);
Він зовсім перестав думати над тим, що каже, і .. ще швидше зателіпав язиком: – А чому “припиніть”? Чи не можна коротше: “припини”? (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)