теліпати
ТЕЛІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
1. перех. і неперех. Часто махати, хитати то в один бік, то в другий.
А наступного дня дивлюсь — бреде він із школи сердитий,.. теліпає сумкою з книжками (Донч., VI, 1957, 271);
Антін перевів погляд на ліжко, де старше дівча з усієї сили теліпало колиску з малям (Чорн., Визвол. земля, 1950, 11).
◊ Теліпа́ти язико́м — те саме, що Ля́пати язико́м ( див. ля́пати).
Марко говорив і говорив.., а Тимко мовчав тому, ще треба було робити діло, а не теліпати язиком (Тют., Вир, 1964, 488).
2. перех., рідко. Те саме, що трясти́ 1.
Обома руками він.. теліпав свойого помічника, як грушу (Фр., IV, 1950, 304);
// також ким, безос.
[Баба Олена:] До самого.. ранку теліпало мною від страху (Галан, І, 1960, 487).
Словник української мови (СУМ-11)