тематика
ТЕМА́ТИКА, и, ж.
Сукупність, коло тем (у 1, 2 знач.).
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (М. Рильський);
Нова тематика увійшла в пісню (А. Малишко);
Він [О. Г. Венеціанов] перший почав брати за тематику для своїх картин побутові сцени з селянського життя (О. Іваненко);
Одним із провідних напрямів у тематиці робіт учених, які працюють у галузі технічних наук, були дослідження з проблем міцності матеріалів і елементів машин та конструкцій (з наук.-попул. літ.);
Симфонії Лятошинського вражають широтою тематики, настроїв, багатством і справжньою новизною засобів мистецької виразності (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)