тематика
ТЕМА́ТИКА, и, ж.
Сукупність, коло тем (у 1, 2 знач.).
Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (М. Рильський);
Нова тематика увійшла в пісню (А. Малишко);
Він [О. Г. Венеціанов] перший почав брати за тематику для своїх картин побутові сцени з селянського життя (О. Іваненко);
Одним із провідних напрямів у тематиці робіт учених, які працюють у галузі технічних наук, були дослідження з проблем міцності матеріалів і елементів машин та конструкцій (з наук.-попул. літ.);
Симфонії Лятошинського вражають широтою тематики, настроїв, багатством і справжньою новизною засобів мистецької виразності (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тематика — тема́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- тематика — [теиматиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- тематика — -и, ж. Сукупність, коло тем (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- тематика — тема́тика [від грец. θέμα (θέματος) – тема] сукупність тем, їхня система. Словник іншомовних слів Мельничука
- тематика — Тема́тика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тематика — ТЕМА́ТИКА, и, ж. Сукупність, коло тем (у 1, 2 знач.). Багатство тематики, різноманітність жанрів і віршових форм його [І. Франка] поетичних творів воістину дивовижні (Рильський, IX, 1962, 37); Нова тематика увійшла в пісню (Мал., Думки.. Словник української мови в 11 томах