темка

ТЕ́МКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до те́ма 1, 2.

Поживитися б десь темкою. Підходящою мені (П. Усенко);

Зробив серйозну міну: – До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! (М. Куліш).

Значення в інших словниках

1. темка — те́мка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. темка — -и, ж. Зменш.-пестл. до тема 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. темка — ТЕ́МКА, и, ж. Зменш.-пестл. до те́ма 1, 2. Поживитися б десь темкою. Підходящою мені (Ус., Листя.., 1956, 180).  Словник української мови в 11 томах