темінь
ТЕ́МІНЬ, мені, ж., розм.
1. Те саме, що темно́та́ 1–3.
Надворі панувала така темінь, що годі було предмети розрізнити (О. Кобилянська);
Важкою для хлопців була ця ніч. То один, то другий схоплювався, вглядався в темінь, бо вчувалося, що хтось до них підкрадається (О. Гончар);
Сильний сухий тріск .. розірвав тишу і темінь ночі (Ю. Смолич);
Немало людської крові пролито за неї [землю], а чи стане вона щедрішою, чи покращають люди після цього, чи ще більше озлобляться в своїх нестатках і темені? (М. Стельмах);
Кульгавий день увійде в темінь, гляне по криївках і завагається (В. Стус).
2. зневажл. Те саме, що темно́та́ 3.
Раніше просту селянку пани людиною не вважали: попихачка, темінь, робоче бидло... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)