теплиця
ТЕПЛИ́ЦЯ, і, ж.
Засклене опалюване приміщення для вирощування в закритому ґрунті ранніх або південних рослин, а також розсади; оранжерея.
І я [лілея] процвітати Стала в гаї, і в теплиці, І в білих палатах (Т. Шевченко);
– Чи є в сій теплиці веснянії квіти? – Питає дівчина його (Леся Українка);
– У мене ж і свіжа полуниця знайдеться... Заберемося до теплиці і там будемо бенкетувати (М. Стельмах);
При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (з наук. літ.);
* У порівн. Виробництво – не теплиця для талантів, у нього свої закони (з газ.);
Влітку теплиці майже не використовували – горох, кукурудзу сіяли на грядках просто неба (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)