теплиця
ТЕПЛИ́ЦЯ, і, ж. Засклене опалюване приміщення для вирощування в закритому грунті ранніх або південних рослин, а також розсади; оранжерея.
І я [лілея] процвітати Стала в гаї, і в теплиці, І в білих палатах (Шевч., І, 1951, 357);
— Чи є в сій теплиці веснянії квіти? — Питає дівчина його (Л. Укр., І, 1951, 45);
— У мене ж і свіжа полуниця знайдеться… Заберемося до теплиці і там будемо бенкетувати (Стельмах, І, 1962, 336);
При правильній експлуатації парників і теплиць можна вирощувати достатню кількість розсади і набагато збільшити виробництво ранніх овочів (Хлібороб Укр., 7, 1966, 14).
Словник української мови (СУМ-11)