терми
ТЕ́РМИ¹, терм, мн.
1. іст. Громадські лазні в стародавньому Римі з приміщеннями для гімнастики, гри в м'яч, бесід і т. ін.
Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола... (Т. Шевченко);
Наше діло було б: прогулянки, книги, Поле, терми, гаї та джерела дальні. Ото б радість була, безтурботна втіха... (М. Зеров).
2. геол. Теплі та гарячі підземні води й джерела.
Джерела з теплою водою називаються термами (з наук. літ.);
Сірчасті терми.
Словник української мови (СУМ-20)