терми
ТЕ́РМИ, терм, мн.
1. іст. Громадські лазні в стародавньому Римі з приміщеннями для гімнастики, гри в м’яч, бесід і т. ін.
Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Шевч., II, 1963, 283);
Наше діло було б: прогулянки, книги, Поле, терми, гаї та джерела дальні. Ото б радість була, безтурботна втіха… (Зеров, Вибр., 1966, 342).
2. геол. Теплі та гарячі підземні води й джерела.
Джерела з теплою водою називаються термами (Курс заг. геол., 1947, 127);
Сірчасті терми.
Словник української мови (СУМ-11)