термосити
ТЕРМО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., кого – що, і без прям. дод., розм.
1. Трясти, смикати, шарпати.
Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук (В. Стефаник);
Кузьма чухав потилицю, глибоко зітхав і знову починав його термосити: – Вставай, вставай, синку, а то білі втечуть, як будемо вилежуватися (П. Панч);
Вона прокинулась від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний);
Як шалений вибіг [Забейко] на сходи – термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде);
// Торгати, тріпати, потрясати, хитати (про вітер, бурю й т.ін.).
Грудневий вихор із протяжним стогоном задержується біля хати, термосить вікном та дверима незачиненими (Уляна Кравченко).
2. рідко. Те саме, що тереби́ти 2.
Стяг [Іванька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібненько просити (Грицько Григоренко);
Михайло, повернувшись до клуночка на канапі, дивився на нього й нервово термосив свою бороду (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)