термосити

ТЕРМО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., кого – що, і без прям. дод., розм.

1. Трясти, смикати, шарпати.

Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук (В. Стефаник);

Кузьма чухав потилицю, глибоко зітхав і знову починав його термосити: – Вставай, вставай, синку, а то білі втечуть, як будемо вилежуватися (П. Панч);

Вона прокинулась від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний);

Як шалений вибіг [Забейко] на сходи – термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Ірина Вільде);

// Торгати, тріпати, потрясати, хитати (про вітер, бурю й т.ін.).

Грудневий вихор із протяжним стогоном задержується біля хати, термосить вікном та дверима незачиненими (Уляна Кравченко).

2. рідко. Те саме, що тереби́ти 2.

Стяг [Іванька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібненько просити (Грицько Григоренко);

Михайло, повернувшись до клуночка на канапі, дивився на нього й нервово термосив свою бороду (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me