термосити

ТЕРМО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., перех. і неперех., розм.

1. Трясти, смикати, шарпати.

Люди задеревіли, а Іван термосив жінкою, як би не мав уже гадки пустити її живу з рук (Стеф., І, 1949, 71);

Кузьма чухав потилицю, глибоко зітхав і знову починав його термосити: — Вставай, вставай, синку, а то білі втечуть, як будемо вилежуватися (Панч, II, 1956, 185);

Вона прокинулась від того, що хтось термосив її за плече (Загреб., Шепіт, 1966, 96);

Як шалений вибіг [Забейко] на сходи — термосив клямкою, дзвонив і гатив носом черевика в двері (Вільде, На порозі, 1955, 40);

// Торгати, тріпати, потрясати, хитати (про вітер, бурю й т.ін.).

Грудневий вихор із протяжним стогоном задержується біля хати, термосить вікном та дверима незачиненими (У. Кравч., Вибр., 1958, 403).

2. рідко. Те саме, що тереби́ти 2.

Стяг [Іванька] свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібненько просити (Григ., Вибр., 1959, 36);

Михайло, повернувшись до клуночка на канапі, дивився на нього й нервово термосив свою бороду (Досв., Вибр., 1959, 177).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

термосити

Значення в інших словниках