терміття

ТЕРМІ́ТТЯ, я, с.

Внутрішня здерев'яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м'яття, тіпання тощо; костриця.

По вулицях, замощених нетесаними колодами, вітер носив сміття базарів, солому, сіно, терміття з конопель (О. Ільченко);

Воно [слово “паздерник”] утворилося від спільнослов'янського слова “паздер” – костриця, терміття, що лишається після тертя конопель чи льону (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. терміття — термі́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. терміття — -я, с. Внутрішня здерев'яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.); костриця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. терміття — КОСТРИ́ЦЯ (КІСТРИ́ЦЯ) (внутрішня неволокниста частина конопель, льону тощо, що залишається у вигляді дрібних колючих трісочок під час попередньої обробки цих рослин), ТЕРМІ́ТТЯ. Сиплеться костриця на землю під ноги. Під терницями її вже цілі купи (А.  Словник синонімів української мови
4. терміття — Термі́ття, -ття, -ттю, в -тті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. терміття — ТЕРМІ́ТТЯ, я, с. Внутрішня здерев’яніла частина стебла волокнистих рослин (льону, конопель і т. ін.), що подрібнюється й відокремлюється від волокна під час м’яття, тіпання тощо; костриця.  Словник української мови в 11 томах
6. терміття — Терміття, -тя с. Кострика, твердыя части пеньки и льна. Глухов. у. Хто тер коноплі, нехай той і терміття замете. Уман. у.  Словник української мови Грінченка