тернистий
ТЕРНИ́СТИЙ, а, е.
1. Вкритий тернами, колючими заростями.
– До побачення, гори, полонини, тернисті відроги (Л. Забашта);
// Вкритий колючками, шпичаками (про рослину).
Тепер поставало питання, як вернутися назад, щоб не дертися знову крізь тернисті чагарі (Ю. Смолич).
2. перен. Сповнений труднощів, злигоднів, страждань; важкий (у 5 знач.) (про життєвий шлях людини).
Вона любила сю дівчину, немов свою рідну дитину, і думала, що вона ні за що в світі не повинна далі ступати тою тернистою й небезпечною дорогою (О. Кобилянська);
Присягався [Сагайдачний] не відступити з своєї путі, хоч яка б терниста й важка вона не була (З. Тулуб);
Це був точнісінько такий же драматичний гурток, в якому не далі як років шість тому починав і я свій тернистий артистичний шлях (Ю. Смолич);
Тернисту стежку болісних шукань Пройшов усю від краю і до краю (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)