тертий
ТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до те́рти 1–3.
* Образно. Він пильно оглянув обох військових, по зовнішності видимо тертих у боях вояк (Іван Ле).
2. у знач. прикм. Подрібнений на тертці.
– На лишень, понюхай сього. Та й піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну (Г. Квітка-Основ'яненко);
Годувала сина тертим яблуком (М. Томчаній);
Терта картопля;
// Потовчений, розім'ятий.
Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі (Панас Мирний);
Щоб зовсім збити ціну, непомітним рухом .. вбиває [Терентій] в ніздрю борозного пучку тертого тютюну (М. Стельмах).
3. у знач. прикм., перен., розм. Який багато бачив, пережив; бувалий, досвідчений.
Прямий [Еней], як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий (І. Котляревський);
Вже як скаже що – немов примаже, Зразу видно: тертий чоловік (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)