тертка
ТЕ́РТКА, и, ж.
1. Кухонний предмет – металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь.
Це вона тре хрін на тертці (Ю. Яновський);
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Я. Гримайло).
2. Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником.
Всю коробочку брати не можна. Татко одразу ж почне її шукати – він часто курить, Треба взяти кілька сірників і відламати невеличкий шматочок тертки... (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)