тертка
ТЕ́РТКА, и, ж.
1. Кухонний предмет — металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь.
Це вона тре хрін на тертці (Ю. Янов., IV, 1959, 135);
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
2. Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником.
Всю коробочку брати не можна. Татко одразу ж почне її шукати — він часто курить, Треба взяти кілька сірників і відламати невеличкий шматочок тертки… (Ткач, Гриць.., 1955, 15).
Словник української мови (СУМ-11)