тертиця
ТЕ́РТИЦЯ, і, жін., діал. Дошка.
Коло тартака складені купи претовстих колодок ялини та тертиць (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392);
Серед хати з тертиць збитий, Білим обрусом прикритий, Вмаєний квітками стіл (Іван Франко, XII, 1953, 387).
Словник української мови (СУМ-11)