тертка
ТЕ́РТКА, и, ж.
1. Кухонний предмет — металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь.
Це вона тре хрін на тертці (Ю. Янов., IV, 1959, 135);
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Грим., Незакінч. роман, 1962, 62).
2. Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником.
Всю коробочку брати не можна. Татко одразу ж почне її шукати — він часто курить, Треба взяти кілька сірників і відламати невеличкий шматочок тертки… (Ткач, Гриць.., 1955, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тертка — те́ртка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири те́ртки Орфографічний словник української мови
- тертка — ТЕ́РТКА, и, ж. 1. Кухонний предмет – металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь. Це вона тре хрін на тертці (Ю. Словник української мови у 20 томах
- тертка — (-и) ж.; крим., мол. Нарада, переговори. Я і раніше чув про такі "зустрічі на Ельбі" <...> і завчасно радів з передчуття цієї "тертки" (Пік, 2002, № 6). БСРЖ, 587. Словник жарґонної лексики української мови
- тертка — -и, ж. 1》 Кухонний предмет – металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь. 2》 Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тертка — Те́ртка, -тки, -тці; те́ртки́, те́рто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)