тесак
ТЕСА́К, а́, ч.
1. Теслярська сокира з широким лезом, якою тешуть дерево.
Ізв'язана мотузками [соха], Побита об валуни, Обтесана тесаками, Збережена з давнини (Я. Шпорта).
2. заст. Холодна зброя з широким двосічним клинком на хрестоподібному держакові, якою рубали та кололи.
Тухольські пасемці [тубільці] й собі готовились, острячи [гострячи] ножі та тесаки (І. Франко);
Єфрейтор .. похмуро колола німецьким тесаком дверцята розтрощеної на друзки шафи й кидала в огонь шматки дерева (Ю. Яновський);
Саморобний спис або тесак – і весь козак (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)