тиночок

ТИНО́ЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до тино́к 1, 2.

Якби мені не тиночки Та не перелази, Ходив би я до дівчини По чотири рази (з народної пісні);

[Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася, Чого ж тая дівчинонька Та тяженько засмутилася? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. тиночок — тино́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тиночок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до тинок 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тиночок — ТИНО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до тино́к 1, 2. Якби мені не тиночки Та не перелази, Ходив би я до дівчини По чотири рази (Укр. нар. пісні, І, 1964, 180); [Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася, Чого ж тая дівчинонька Та тяженько засмутилася? (Кроп., II, 1958, 125).  Словник української мови в 11 томах