типізація
ТИПІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Втілення засобами мистецтва, літератури загального, типового в частковому, індивідуальному, у конкретних художніх образах, формах.
Під реалізмом Шевченко розумів не рабське копіювання природи, дійсності, а широке узагальнення, типізацію (з наук. літ.);
Реалізм музичних образів Чайковського, як і всіх художників-класиків, є наслідком творчого узагальнення, типізації явищ дійсності (з наук. літ.);
Завданню типізації життєвих явищ І. Франко підпорядковує всі художні засоби, .. діалоги, портрети, внутрішні монологи та ін (з навч. літ.);
Типізація є вищим досягненням мистецтва в процесі його розвитку і вміння сприймати образ як образ типовий – найвищим ступенем розвитку художнього сприймання (з наук. літ.).
2. спец. Зведення великої кількості зразків машин, деталей, будівель, технологічних процесів і т. ін. до обмеженої кількості вибраних типів; уніфікація.
Типізація споруд і будов.
3. Віднесення до певного класифікаційного типу.
Типізація ґрунтів;
Типізація озер.
Словник української мови (СУМ-20)