тиран

ТИРА́Н, а, ч.

1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII–XVI ст. – правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово.

[Люцій:] Коли в нас буде цар один на небі, то на землі вже місця не достане [не вистачить] тиранам-цезарям, і церква наша республіку міцну заложить в Римі (Леся Українка).

2. Жорстокий правитель, дії якого ґрунтуються на свавіллі та насильстві; деспот.

Огнем-сльозою Упаде колись [дума] на землю І притчею стане Розпинателям народним, Грядущим тиранам (Т. Шевченко);

В .. Івана IV рано почали проявлятися риси жорстокого тирана-кріпосника (з навч. літ.);

Схопився Тугокопилий як ошпарений .. В Петрограді скинули вседержавну корону. Нема царя! Гепнув головний тиран (С. Ковалів);

* Образно. Коли людина нудиться від неробства, для неї час – тиран, що мордує її, як отруєна стріла (С. Добровольський);

* У порівн. [Віра:] Любов! Вона приходить у душу, як несмілий гість, а згодом починає панувати, як жорстокий тиран. Вона вже ставить свої закони і вимагає, щоб її насильство всі називали правдою! (І. Кочерга);

// перен. Той, хто підкоряє собі кого-, що-небудь, диктує свою волю.

Татьяно, друже мій Татьяно! З тобою разом сльози ллю, У руки модному тирану Ти долю віддала свою (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

3. перев. кого або для кого, перен. Жорстока, деспотична людина, що зловживає своїм впливом, становищем, своєю владою над ким-небудь; мучитель.

– Але я смію думати, що не буду для вашої дочки ні варваром, ні тираном, ні деспотом.., – обізвався Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Юрішко, злий тиран людей, нелюбимий, остогидлий, Юрішко-пушкар, озлоблений на весь світ, одурений, – і той змилосердився (Г. Хоткевич);

Ти зла, як дика груша при дорозі, Ти відьма мого серця. Я – тиран, А ти мільйон тиранів (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. тиран — тира́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тиран — див. ДЕСПОТ; (для кого) мучитель, (в родині) варивода, самодур.  Словник синонімів Караванського
3. тиран — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
4. тиран — Катюга, кат, див. мучитель, деспотизм, мордувати, тортури  Словник чужослів Павло Штепа
5. тиран — тира́н (грец. τύραννος) 1. У Стародавній Греції і містах-республіках Італії 13 – 16 ст. одноособовий правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом. 2. Жорстокий правитель, влада якого грунтується на сваволі й насильстві. 3. Переносно – жорстока людина, мучитель.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. тиран — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі, а також у містах-республіках Італії 13-16 ст. – правитель, що захопив владу силою і керує одноособово. 2》 Жорстокий правитель, дії якого ґрунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тиран — У стародавній Греції одноосібний правитель, який приходив до влади шляхом перевороту; гнобитель, жорстока людина.  Універсальний словник-енциклопедія
8. тиран — ДЕ́СПОТ (жорстокий, свавільний правитель з необмеженою владою), ТИРА́Н, САТРА́П (також начальник, який покірно виконує жорстоку волю вищого правителя).  Словник синонімів української мови
9. тиран — Тира́н, -на; -ра́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. тиран — ТИРА́Н, а, ч. 1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово.  Словник української мови в 11 томах
11. тиран — Тиран, -на м. Тиранъ. Шевч. 600. Гол. ІІІ. 129. Повсюдно жертва стогне від тирана. К. ПС. 132.  Словник української мови Грінченка