тиран

див. жорстокий

Значення в інших словниках

1. тиран — тира́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тиран — див. ДЕСПОТ; (для кого) мучитель, (в родині) варивода, самодур.  Словник синонімів Караванського
3. тиран — Катюга, кат, див. мучитель, деспотизм, мордувати, тортури  Словник чужослів Павло Штепа
4. тиран — тира́н (грец. τύραννος) 1. У Стародавній Греції і містах-республіках Італії 13 – 16 ст. одноособовий правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом. 2. Жорстокий правитель, влада якого грунтується на сваволі й насильстві. 3. Переносно – жорстока людина, мучитель.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. тиран — ТИРА́Н, а, ч. 1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII–XVI ст. – правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово.  Словник української мови у 20 томах
6. тиран — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі, а також у містах-республіках Італії 13-16 ст. – правитель, що захопив владу силою і керує одноособово. 2》 Жорстокий правитель, дії якого ґрунтуються на свавіллі та насильстві; деспот. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. тиран — У стародавній Греції одноосібний правитель, який приходив до влади шляхом перевороту; гнобитель, жорстока людина.  Універсальний словник-енциклопедія
8. тиран — ДЕ́СПОТ (жорстокий, свавільний правитель з необмеженою владою), ТИРА́Н, САТРА́П (також начальник, який покірно виконує жорстоку волю вищого правителя).  Словник синонімів української мови
9. тиран — Тира́н, -на; -ра́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. тиран — ТИРА́Н, а, ч. 1. У Стародавній Греції та в Римі, а також у містах-республіках Італії XIII-XVI ст. — правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом і керує одноособово.  Словник української мови в 11 томах
11. тиран — Тиран, -на м. Тиранъ. Шевч. 600. Гол. ІІІ. 129. Повсюдно жертва стогне від тирана. К. ПС. 132.  Словник української мови Грінченка