тиркотати
ТИРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТИРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок.
Підсил. до ти́ркати.
За танками з'явились мотоциклісти, тиркочучи автоматами, звивисто мчали по дорозі (М. Стельмах);
// безос.
На вулиці дирчало й тиркотіло – з того боку робітники розбирали цегляну стіну (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)