тиркотати

ТИРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТИРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ти́ркати.

За танками з’явились мотоциклісти, тиркочучи автоматами, звивисто мчали по дорозі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 535);

// безос.

На вулиці дирчало й тиркотіло — з того боку робітники розбирали цегляну стіну (Мушк., День.., 1967, 173).

Значення в інших словниках

1. тиркотати — тиркота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тиркотати — [тиеркотатие] -коучу, -очеиш; нак. -очи, -коуч'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. тиркотати — ТИРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТИРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ти́ркати. За танками з'явились мотоциклісти, тиркочучи автоматами, звивисто мчали по дорозі (М. Стельмах); // безос. На вулиці дирчало й тиркотіло – з того боку робітники розбирали цегляну стіну (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
4. тиркотати — -очу, -очеш і тиркотіти, -очу, -отиш, недок. Підсил. до тиркати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тиркотати — Тиркота́ти, -кочу́, -ти́ш гл. = теркотати. Желех.  Словник української мови Грінченка