тирлуватися
ТИРЛУВА́ТИСЯ, у́ється, недок.
Збиватися докупи для відпочинку, водопою тощо (про худобу, звірів і т. ін.).
Весною, коли спадає вода, забродить туди [на острів] пастися худоба, тирлується там (Григорій Тютюнник);
З віку в вік там тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі (І. Вирган);
// перен., розм. Стояти, збившись докупи, у тісну групу (про людей).
Селяни .. тупають босими широкими підошвами, бредуть ватагою, тирлуються і бубонять хто й зна що (І. Микитенко);
Звідки оці кучугуристі пустирі перед нами, де ото ярмаркові своїми возами тирлуються? (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)