тисячоголосий
ТИСЯЧОГОЛО́СИЙ, а, е.
Утворений тисячею або величезною кількістю голосів; який складається з тисячі, з величезної кількості голосів.
Гучне тисячоголосе “ура”, безперестанні оплески, музика, радісні вигуки, сповнені вдячності й зворушливої шаноби, гриміли, аж стугоніли стіни (О. Довженко);
// Виконуваний тисячею або величезною кількістю голосів.
Військо верталося на Україну з великими звитягами, і ранкову тишу просторого осіннього степу .. краяла тисячоголоса пісня (Н. Рибак);
// Який відзначається великим розмаїттям звуків, складається з багатьох розмаїтих звуків.
Ніжне, найтонших мелодій і відтінків, тисячоголосе бриніння хвилювало слух (В. Бабляк);
// Сповнений багатьох розмаїтих звуків, голосів.
Здавалось, ніби увесь ліс ожив після зимньої мертвоти та довгого зимнього сну, зрадів, прокинувшись, .. став тисячоголосим і на радощах заспівав тисячею усяких голосів (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)