тишком-нишком
ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ, присл., розм.
1. Тихо, без шуму.
– І що я людям заподіяла? Сиджу собі в хаті тишком-нишком та богу молюся (І. Нечуй-Левицький).
2. Потай, непомітно, крадькома.
Не пустила вдень їх мати, І маленькі втікачі Тишком-нишком із кімнати Подалися уночі (Л. Первомайський);
Недавно Магда пропонувала їй тишком-нишком лавровий лист, дріжджі і скаржилася на фейлетон в газеті (М. Томчаній);
Ковалишину хату, кузню і кусень городу купив тишком-нишком Микита (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)