тишком
ТИ́ШКОМ, присл., розм.
1. Не голосно, без шуму.
Два поранені із бою До медсанбату йшли пішком І говорили між собою, Щоб не ятрити ран, тишко́м (А. Малишко);
Розмовляти тишком.
2. Потай, непомітно, крадькома.
[Матрона:] Вони ще й не одно лихо тишком коять (І. Франко);
Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Ю. Шовкопляс);
Про невимовні страждання наших людей на слідствах .. розповідали між собою тишком люди тодішні. (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)