тишко
ТИШКО́, а́, ч., розм.
Тиха, сумирна людина.
Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (В. Кучер);
У казармі обурювались: – От тобі й тишко, от тобі й базікало... Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)