тишко
ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина.
Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35);
У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).
Словник української мови (СУМ-11)