1. Словник української мови в 11 томах

тишко

ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина.

Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35);

У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Збан., Сеспель, 1961, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тишко — тишко́ іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. тишко — див. покірний; скромний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. тишко — ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (В. Кучер); У казармі обурювались: – От тобі й тишко, от тобі й базікало... Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. тишко — -а, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тишко — ТИШКО́ розм. (тиха, сумирна людина), ТИХО́НЯ розм., ПОТИХО́НЯ розм. — Ой, який же він у вас тишко! — засміявся Щербина з опецькуватого хлоп'яти (Д. Бедзик); (Микита:) Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); В потихонях чорт сидить (прислів'я). Словник синонімів української мови
  6. тишко — Тишко́, -ка м. Тихоня. Шейк. Словник української мови Грінченка