тишина
ТИШИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що ти́ша.
Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (Коб., III, 1956, 25);
Стихає шепіт. Урочисто на парти падає тишина (Гонч., Вибр., 1959, 67);
Сині гори, далина. І на морі тишина (Сос., II, 1958, 33);
На березі — життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Рильський, 1, 1960, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тишина — див. тиша Словник синонімів Вусика
- тишина — Тиша Словник чужослів Павло Штепа
- тишина — ТИШИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що ти́ша. Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (О. Кобилянська); Стихає шепіт. Урочисто на парти падає тишина (І. Гончаренко); Сині гори, далина. І на морі тишина (В. Словник української мови у 20 томах
- тишина — -и, ж., рідко. Те саме, що тиша. Великий тлумачний словник сучасної мови