тишина

ТИШИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що ти́ша.

Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (Коб., III, 1956, 25);

Стихає шепіт. Урочисто на парти падає тишина (Гонч., Вибр., 1959, 67);

Сині гори, далина. І на морі тишина (Сос., II, 1958, 33);

На березі — життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Рильський, 1, 1960, 153).

Значення в інших словниках

1. тишина — див. тиша  Словник синонімів Вусика
2. тишина — Тиша  Словник чужослів Павло Штепа
3. тишина — ТИШИНА́, и́, ж., рідко. Те саме, що ти́ша. Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (О. Кобилянська); Стихає шепіт. Урочисто на парти падає тишина (І. Гончаренко); Сині гори, далина. І на морі тишина (В.  Словник української мови у 20 томах
4. тишина — -и, ж., рідко. Те саме, що тиша.  Великий тлумачний словник сучасної мови