Значення в інших словниках
-
тишко —
тишко́ іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
тишко —
див. покірний; скромний; слабодухий
Словник синонімів Вусика
-
тишко —
ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (В. Кучер); У казармі обурювались: – От тобі й тишко, от тобі й базікало... Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
-
тишко —
-а, ч., розм. Тиха, сумирна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тишко —
ТИШКО́ розм. (тиха, сумирна людина), ТИХО́НЯ розм., ПОТИХО́НЯ розм. — Ой, який же він у вас тишко! — засміявся Щербина з опецькуватого хлоп'яти (Д. Бедзик); (Микита:) Розумний парубок!.. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь (М. Кропивницький); В потихонях чорт сидить (прислів'я).
Словник синонімів української мови
-
тишко —
ТИШКО́, а́, ч., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: — От тобі й тишко...
Словник української мови в 11 томах