тишком
ТИ́ШКОМ, присл., розм.
1. Не голосно, без шуму.
Два поранені із бою До медсанбату йшли пішком І говорили між собою, Щоб не ятрити ран, тишко́м (Мал., Чотири літа, 1946, 30);
Розмовляти тишком.
2. Потай, непомітно, крадькома.
[Матрона:] Вони ще й не одно лихо тишком коять (Фр., IX, 1952, 403);
Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Шовк., Людина.., 1962, 313).
Словник української мови (СУМ-11)