тканка
ТКА́НКА, и, ж.
1. поет. Те саме, що ткани́на 1.
До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Леся Українка);
Червону тканку владно і ласкаво Взяв Осип Кононов і розгорнув її (М. Бажан);
* Образно. Мережає на шибках крижану тканку мороз (С. Васильченко);
Вже неба тканка побіліла, І гаснуть зорі серебристі (Я. Шпорта);
* У порівн. Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. * У порівн. На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М. Вороний).
2. діал. Густа ткана сітка для ловлення дрібної риби.
Коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів (С. Добровольський).
3. заст. Жіночий головний убір, оздоблений коралями або перлами.
Головні убори заміжньої жінки, які безпосередньо надівали на волосся, – це .. кибалка, тканка (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)