ткання
ТКАННЯ́, я, с.
1. Дія за знач. тка́ти.
Лядою гупав [Давид], кидав човник, а десь думками не тут, не біля ткання (А. Головко);
З 12 років заробляла вона собі на шматок хліба доступною їй працею – художнім вишиванням, плетенням і тканням килимів (з наук. літ.).
2. Все те, що виткане; тканина (у 1 знач.).
А інша [мати] жде – з годин, хвилин Пасмує дні і тижні. Вони немов нитки в тканні Тоненького утоку (П. Воронько);
* Образно. Замерехтіла на листках ліщини роса, самоцвітами заграли краплинки на чудовому тканні павутини (О. Бердник);
// Тканий візерунок.
Під ноги стеляться їм луки, Мов килим дивного ткання (С. Воскрекасенко).
3. Поперечні нитки тканини, що перехресно переплітаються з поздовжніми (основою); утік.
Основа нитяна, а ткання вовняне (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)